Мене звуть Василь Чайка. Я народився в сім'ї медиків у невеликому селі Іванівці, Чернівецької області, куди після закінчення навчання були направлені на роботу мої батьки.

Мій батько, Іван Пилипович, усе життя присвятив медицині. Він лікар-педіатр, і збереження здоров'я дітей було головним сенсом його роботи. За свою 38-річну лікарську практику він допоміг великій кількості діточок, дотримуючись кількох принципів, один із яких "Профілактика - найкраще лікування".
Мама, Акулина Кузьмівна, займалася медичною практикою,
починаючи з 18 років.
Великого бажання продовжувати справу батьків у мене не було.

Я займався спортом, захоплювався музикою, осягав основи знань у школі. Після закінчення 11 класу постав вибір - куди далі? Ким бути?
Обрати творчу професію, бо мене прийняли без іспитів до Київського університету культури, або піти стопами батька.
Вибір був зроблений після його слів: "Твоє рішення стати лікарем буде найкращим подарунком на мій 50-річний ювілей".
Я вступив до медичного.

На 2-му курсі в мене заболіла спина в ділянці попереку. З кожним днем біль ставав дедалі сильнішим. Я звернувся до медпункту університету. Там мене оглянули, призначили аналізи та лікування на перші дні. Покращення не відбулося.
За результатами аналізів лікар поставив діагноз - вторинний пієлонефрит і прописав антибіотики. Однак біль не відступав. І тоді одногрупник запропонував відвести мене на консультацію до професора нашого університету - Колесника П.Ф. Він поклав мене на кушетку, скрутив у незрозумілу позу, попросив зробити глибокий вдих, видих, розслабитися. Потім легенько зробив щось руками, я почув "клацання", і він сказав: "Усе, Василю, ти здоровий". Вставши на ноги, я зрозумів, що мене більше нічого не турбує. Це був шок, а в голові тільки одна думка: "Як таке можливо, і як цього навчитися?".

Я почав цікавитися цією темою: болями в ділянці спини і наукою, яка вивчала цю проблему (вертебрологія). За місяць прочитав десяток книжок, дізнався все про професора Колесника, про те, що він відкрив курси для студентів за цією тематикою, і відразу ж записався на них.
Вчитися було дуже важко. Крім теорії нам доводилося відпрацьовувати кожен рух до найдрібніших подробиць. До всього цього, на курсах була жорстка дисципліна: запізнився на 1 хвилину - і для тебе навчання назавжди закінчувалося. Але мене це не лякало.
У результаті я отримав унікальні знання, але досвіду не вистачало. Потрібна була практика. Професор Колесник погодився на моє прохання попрацювати разом із ним.
Уже через півроку я влаштувався працювати масажистом у спортивний клуб "Атлант" у м. Вінниці, який був найкращим у місті.

Час минав. У мене з'явилися свої пацієнти. А професор Колесник відкрив вертебрологічний центр, на його базі проходило навчання студентів медуніверситету і надавалася кваліфікована допомога пацієнтам.
Серед тисячі його учнів, пропозицію працювати разом із ним отримали 5 осіб, серед яких був і я. Одночасно я влаштувався працювати топ-менеджером у фармкомпанію.

За 7 років практики я зрозумів, що головне завдання таких організацій полягає не в тому, щоб люди ставали здоровими, а в тому, щоб лікувалися все життя, приймаючи їхні препарати.
Але віра в "диво-таблетку" породжує небажання докласти зусиль самому для збереження власного здоров'я і жити повним життям, а не проводити його на лікарняному ліжку.

Я зрозумів, що хочу і можу допомогти тому, хто готовий інвестувати в себе і бути здоровим, а не лікуватися все життя. Як цього домогтися?
Головне - не допустити захворювання, застосовуючи підходи правильного харчування, корекції режиму життя і вертебрології.
Але й цього не достатньо. Чому мої пацієнти не всі досягали повного одужання? Що я упускаю і роблю не так? Одна зустріч змінила все.

У 2012 році я був у Китаї. Під час однієї з екскурсій я відвідав оздоровчий комплекс недалеко від Шанхая. Там мене вразило те, що лікарю було 102 роки! З великими труднощами вдалося домовитися про зустріч із ним.
Саме тоді я дізнався, що таке енергія "Ци", відновлення якої є запорукою здоров'я.
Після цієї зустрічі я не спав усю ніч, але до ранку в мене сформувалася думка, що в усіх ефективних медичних підходах у світі використовують такі постулати:

1) організм - це самовідновлювана структура;
2) швидкість відновлення кожного органа і системи організму залежить від кількості капілярів (найдрібніших судин), що працюють, на одиницю площі цього органа або системи;
3) контролює кількість капілярів, що працюють, саме нервова система (симпатична і парасимпатична);
4) ефективність будь-якої методики оздоровлення оцінюється її здатністю збільшувати кількість працюючих капілярів.

Висновок простий - якщо методики, що застосовуються до пацієнта, дають змогу збільшити кількість капілярів, що працюють, на одиницю площі органа, тоді вони будуть ефективними й допоможуть швидко відновити функцію як органа, так і здоров'я організму загалом.

А це різні вакуумні процедури (банки), масаж гуаша, остеопатія як вісцеральна, так і краніосакральна, гірудо - та апітерапія, фітотерапія, ароматерапія, вібротерапія, ударно динамічні техніки та багато інших. Для своєї практики я вибирав тільки ті елементи з різних методик і підходів, які справді могли збільшити кількість капілярів в органі й отримати швидкий результат.
Я почав думати, що це вже вершина майстерності, але помилився.

Одного разу влітку мені пощастило відвідати захід, де йшлося про методику доктора Хаммера. Це лікар із Німеччини, який задокументував понад 40 тисяч випадків зцілення від раку та інших важких хвороб, які в медицині вважалися невиліковними. Унікальність методики полягала в тому, що доктор Хаммер описав процеси, які відбуваються одночасно на трьох рівнях - фізичному тілі, мозку і психіці та підтвердив свої аргументи і спостереження за допомогою КТ головного мозку. На підставі досвіду та отриманих даних ним було сформовано підхід, ефективність якого становить 97%. Наприклад, ефективність хіміотерапії та радіотерапії становить лише 15-20%!
На підставі його відкриттів виникли такі напрямки, як "Зцілення за допомогою спогадів", "МЕТА-медицина", які доповнили його методику різними способами ефективно працювати на рівні психіки. Звісно, я вивчив усі ці напрями і почав застосовувати їх на практиці.

Резюме.

Я глибоко переконаний, що здоров'я досягається не за допомогою "чудо-пігулок" і шаманських псевдо-лікарів, а за рахунок природних фізіологічних методів.

Тільки комплексний підхід одночасного впливу на тіло, мозок, психіку є правильним, ефективним і допоможе людині стати здоровою. Ну, а моя місія - допомагати людям, використовуючи ці принципи у своїй практиці.